Небезпека в Інтернеті

Чим небезпечний інтернет для дітей?

За результатами досліджень соціологів основна маса батьків не уявляють, чим займається їх неповнолітня дитина в інтернеті , які сайти відвідує, на яких чатах спілкується. Щоб інтернет був безпечний для дітей, батьки повинні уявляти, які небезпеки підстерігають їх дитини в інтернеті :

• незаконний контент: "доросла" реклама тютюну, алкоголю, сексу, азартні ігри, порнографія;
• платні сервіси та послуги, які оплачуються окремо;
• заклики до асоціальної поведінки, насильства і жорстокості;
• пропаганда сексуальної експлуатації та суїцидальної поведінки;
• спілкування на форумах і чатах з шахраями, аферистами і злочинцями під личиною доброзичливців;
• змушення надання особистої інформації дитини або її сім'ї, яка може бути використана в злочинних цілях.

Соціальні служби захисту дитинства спільно з інтернет провайдерами, мобільними операторами і міністерством освіти розробили програму, основною метою якої є навчання дітей різного віку правилам безпечного використання інтернету. Але ніяка програма не дасть повної гарантії безпеки вашої дитини, якщо ви самі не прикладете максимум зусиль для захисту його від мережевого негативу.

Тривожні цифри (за матеріалами досліджень Всеукраїнського соціологічного дослідження, яке було проведене Інститутом соціології НАН України в 2009 році):

• понад 28% опитуваних дітей готові надіслати свої світлини незнайомцям у Мережі;
• 17% без коливань діляться інформацією про себе і свою родину (адреса, професія, графік роботи батьків, наявність цінних речей у домі тощо);
• 22% дітей періодично потрапляють на сайти для дорослих;
• 28% дітей, побачивши в Інтернеті рекламу алкоголю або куріння, хоча б один раз спробували їх купити;
• 11% − спробували купувати наркотики;
• близько 14% опитуваних час від часу відправляють платні SMS за бонуси в онлайн-іграх і лише деякі звертають увагу на вартість послуги;
• лише у 18% випадків дорослі перевіряють, які сайти відвідує дитина,
• тільки 11% батьків знають про такі онлайн-загрози, як “дорослий” контент, азартні ігри, онлайн-насилля, кіберзлочинність тощо.

9 лютого щороку в Україні проходить День безпечного Інтернету. Вперше ідея відзначати цю дату була висунута Єврокомісією ще у 2004 році, а функції основного координатора руху були покладені на Insafe – європейську мережу організаційних центрів з пропаганди безпечного, свідомого користування Інтернетом та мобільним зв’язком.

Україна долучилася до цього процесу лише в 2008 році. Тоді була створена Коаліція за безпеку дітей в інтернеті. Цього року Коаліція в якості свого пріоритету висуває роботу з батьками та вчителями. Фішинг, кардинг, грумінг, булінг, мобінг – з урахуванням одного з найнижчих у Європі рівнів проникнення інтернету в Україні ці терміни мало для кого несуть змістовне навантаження. Хоча без з’ясування їхнього змісту і мови не може бути про підключення домашнього комп’ютера до інтернету.

Фíшинг (англ. phishing [‘fiʃiŋ] від fishing — рибальство) — вид шахрайства, метою якого є виманювання у довірливих або неуважних користувачів мережі персональних даних клієнтів онлайнових аукціонів, сервісів з переказування або обміну валюти, інтернет-магазинів. 

Шахраї використовують усілякі виверти, які найчастіше змушують користувачів самостійно розкрити конфіденційні дані – наприклад, посилаючи електронні листи із пропозиціями підтвердити реєстрацію облікового запису, що містять посилання на веб-сайт в Інтернеті, зовнішній вигляд якого повністю копіює дизайн відомих ресурсів.

Фішинг – один з різновидів соціальної інженерії, заснований на незнанні користувачами основ мережевої безпеки. Зокрема, багато хто не знає простого факту: сервіси не розсилають листів з проханнями повідомити свої облікові дані, пароль та інше.

Для захисту від фішингу виробники основних інтернет-браузерів домовилися про застосування однакових способів інформування користувачів про те, що вони відкрили підозрілий сайт, який може належати шахраям. Нові версії браузерів вже володіють такою можливістю, яка відповідно іменується «антифішинг».

Грумінг (англ. grooming) – входження в довіру до дитини з метою її схилення до будь-якого брутального поводження, в тому числі і в сексуальному плані.

Злочинці найчастіше встановлюють контакти з підлітками в чатах або на форумах. Зазвичай вони добре обізнані із захопленнями сучасної молоді і без особливих зусиль підтримують бесіди. Вони знаходять співрозмовників, які чимось засмучені або шукають підтримки, співчувають їм, потім пропонують перейти в більш відокремлене віртуальне місце спілкування. Поступово втягують їх в обговорення інтимних питань. Потім пропонується зустрічі в реальному світі. 

Кардинг – вид шахрайства, при якому проводиться операція з використанням банківської картки або її реквізитів, не ініційована або не підтверджена її власником. 

Буллінг (англ. bullying) – залякування, переслідування, знущання, глузування й інші дії – які здатні налякати, принизити й іншим чином негативно впливати на дитину.

Цей вид насильства набув широкого поширення в середовищі підлітків. Вони створюють сайти, присвячені одноліткам, які з тих чи інших причин стають «ізгоями», розміщують компрометуючі їх фотографії, надсилають анонімні образливі та загрозливі повідомлення, розпускають непристойні чутки. Іноді сцени знущання знімаються на фото – або відеокамеру і потім поширюються через Інтернет.

Буллінг – явище глобальне і масове. За словами 1200 дітей, які відповіли на запитання Інтернет-сайту KidsPoll, буллінгу піддавалися 48%, у тому числі 15% – неодноразово, а самі займалися ним 42%, причому 20% –  багато разів.

Мобінг (від англійського mob – натовп) – психологічні утиски, переважно групові, працівника з боку роботодавця або інших працівників, що включають у себе постійні негативні висловлювання, постійну критику на адресу працівника, його соціальну ізоляцію усередині організації, виключення з його службових дій соціальних контактів, поширення про працівника свідомо неправдивої інформації тощо.

Термін ввів в психологію груп доктор Ханц Лейман, який вперше провів дослідження мобінга на робочих місцях у Швеції на початку 1980-х. Мобінг виражається в різних формах, і розвиток Інтернету породило чергову – мобінг в соціальних мережах. 

За наслідками мобінг в Інтернеті нічим не відрізняється від реального життя. Особливо чутливі люди переживають цькування дуже важко, аж до суїциду. Особливо це явище небезпечно для дітей, які в силу незрілості психіки близько до серця сприймають знущання однолітків. Уже є приклади дитячих самогубств на цьому грунті. 

Інтернет-мобінг навіть більш небезпечний, оскільки, якщо раніше діти, які зазнавали утисків однокласників, могли хоча б вдома уникати цих проблем, то зараз цей тиск дитина відчуває постійно. Збільшується він тим, що Інтернет робить мобінг відкритим для всього світу. Дитина отримує ярлик жертви в очах тих, хто не повинен знати про цькування (в соціології це називається «стигматизацією»).

Інформаційна безпека стосується захисту життєво важливих інтересів людини (і більш глобально – суспільства, держави). Неправдива, неповна, невчасна інформація може нанести шкоду. Особливо вразливі у цьому контексті діти. Вони можуть не знати, яку інформацію можна викладати в мережу, а яку не варто. Інколи школярі не можуть правильно зреагувати на матеріали з мережі з різних причин. Робота у цьому напрямку для вчителів та батьків дуже важлива. Безконтрольний доступ до інтернету може мати негативні наслідки для дитини.

Типи загроз

1. Стосуються особистої безпеки:

• Ознайомлення з порнографічними матеріалами, ненормативною лексикою, інформацією суїцидального характеру, расистського, ненависницького чи сектантського змісту.
• Загроза отримання недостовірної чи неправдивої інформації.
• Формування залежності (ігрової, комп’ютерної, інтернет).
• Спілкування з небезпечними людьми (збоченці, шахраї, грифери).
• Залучення до виконання протиправних дій (хакерство, порушення прав та свобод інших).

2. Стосуються безпеки інших.

• Матеріали, існування та використання яких може стати причиною посягання на безпеку оточуючих (наприклад, інформація про створення вибухівки).
• Свідоме та несвідоме введення в оману інших.
• Вчинення протиправних дій, що тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
• Кібербулінг — свідоме цькування та приниження, передусім однолітків.

3. Стосуються загрози витоку персональної інформації:

• Розголошення персональної та конфіденційної інформації (прізвища, імена, контакти, секретні дані кредитних карток, номери телефонів).
• Загроза зараження ПК вірусами різної категорії.
• Небезпека завантаження програм зі шкідливими функціями.

Це найбільш поширені типи загроз, з якими може зіштовхнутися дитина в інтернеті, викладаючи чи переглядаючи сумнівну інформацію.