Школа у с. Желдець

Швидко минає час… Змінюється життя, та незмінною залишається дорога, яка уміло з’єднує в єдине вчора, сьогодні і завтра. Дорога, яка веде до школи. Скільки мрій, думок, прагнень, скільки спогадів пов’язано у кожної людини зі школою!На околиці села Желдець Кам’янка-Бузького району Львівської області знаходиться красуня школа. Сотні пар дитячих ніжок щоденно проходять по стежині до неї. Сотні дитячих сердець б’ються, захоплено мандруючи в нові, незвідані світи. Сотні пар очей уважно слідкують за кожним порухом учителя, вловлюючи кожне його мудре слово. 

Пайтра Г. Г.

РОЗВИТОК ОСВІТИ У СЕЛІ ЖЕЛДЕЦЬ

Історія Желдецького навчального закладу почалася із 1853 року як парафіяльна школа при церкві села Желдець.

В період панування Австро-Угорщини на українських землях, у 1853 році, в селі Желдець була створена школа. Грамоти навчав сільський дяк Ігнатій Сидорович. Навчалось тоді лише 20 дітей. Зарплата дяка становила тоді 20 ринських в рік.

У 1890 році в селі була однокласова початкова школа, а в 1900 році – двокласова. У 1909 році в Желдецькій школі навчалося 150 дітей українців.

У період панування Польщі на території Желдеччини, крім українців, проживали поляки, євреї, німці. В селі існувала початкова школа, в якій працювали один або два вчителі. У 1928–29 роках працювали вчителі Паньків (чоловік і дружина), у 1930–1933 роках – вчителі Остапович В., Щербянко, Ємка, Шкрумеляк (за національністю поляки). Хоч переважну більшість населення села становили українці, викладання у школі велось польською мовою.

У початковій школі вивчались: польська мова, українська мова, рахунки, руханка, релігія. На уроки релігії приходив священник, який навчав учнів молитов та співу релігійних пісень. Перед початком уроків учні молились і співали пісню польською мовою „Честь Марії, честь і хвала”.

Система оцінювання була такою:

1 – „бардзо добже”; 2 – „добже”; 3 – „достаточне”; 4 – „недостаточне”.

До 1939 року переважна більшість українців отримували початкову освіту, та були й зовсім неписьменні. Ось як охарактеризував стан освіти в цей період письменник Олександр Гаврилов в своїй поемі „Львів”:

…Так. Трудно, справді, говорити,
Як виростали й вчились ми:
У Польщі стежка до освіти
Куди крутіш, як до тюрми.

В період Другої світовоївійни в селі Желдець працювалапочаткова школа з навчанням українською мовою.Крімукраїнської мови вивчались:рахунки і геометрія, рисунки, практичні заняття, спів, руханка, релігія. В школі навчалось 146учнів, вчителем був Казимир Собольський. З приходом радянських військ на територію України у 1944 році, було введенеобов’язкове вивчення російськоїмови. Про це свідчать документальні джерела.

У перші повоєнні роки школа села стає семирічною. У 1946 році селянські діти вперше отримали свідоцтва про семирічну освіту. У 1946 -1949 роках в Желдецькій семирічній, а згодом у восьмирічній школі, самовіддано працювали вчителі Гнатишак Б.О. та Валько А.С.. Через три роки вони змушені були переїхати у село Воля –Жовтанецька, де й навчали дітей у початковій школі. Керівники школи постійно змінювались. Відомо, що у 1949 – 1953 роках школу очолював Лук’янець. Старожили добре пам’ятають, як плакав він у березні 1953 року, коли помер Й.В.Сталін. З 1953 року Желдецька восьмирічну школу очолював Селюцький Я.І. Це були роки великих політичних змін. В цей час розширюється учнівський та вчительський колективи, змінюється підхід до освіти. Важка ноша директорства лягла на плечі Нижник О.І., а згодом її чоловіка Нижник О.Й.. Вони очолювали школу з 1957 по 1962 роки.

У 1960 – 1961 роках у Желдецькій восьмирічній школі навчалося 250 учнів. За період з 1951 по 1963 роки курс семирічного та восьмирічного навчання закінчили 481 особа. Молодь здобувала середню освіту в сусідніх Підліснянській ( тепер с. Зіболки) та Батятицькій школах. Деякі випускники здобували й вищу освіту: Яцура В. В., Яцура Б. В., Хаба Б. М, Хаба В. М., Хаба В. А., Тютюнник Я. М., Сапрука Б. О.

З 1962 по 1982 роки незмінним директором Желдецької восьмирічної школи працювала Макар Оксана Павлівна, яка перейшла на цю посаду із посади вчителя початкових класів Веринської початкової школи. Оксана Павлівна закінчила Чортківське педагогічне училище на Тернопільщині. Отримала направлення вчителя математики старших класів у Теклівську початкову школу. Згодом зі своєю матір’ю переїхали у село Верини, де мати була завідуючою початкової шк

З 1961 року Оксана Павлівна перейняла цю посаду у Веринській початковій школі, а через рік, у віці 32 років, очолила Желдецьку восьмирічну школу. Вміло керувала вона учнівсько-вчительським колективом. Енергійна, запальна, ерудована – вона прикладала багато зусиль, щоб покращити роботу школи, зміцнити її матеріальну базу.

Навчання проводилось у пристосованих 11 класних приміщеннях ( це були хати вивезених в Сибір господарів навколишніх сіл), створено було перші фізичний та біологічний кабінети, згодом кабінети математики та української літератури. Працювали бібліотека, дві навчальні майстерні, фізкультурний майданчик.

Про все це по-материнськи піклувалась Макар Оксана Павлівна, нічого не проходило повз її пильного ока. У восьмирічці постійно проводилась гурткова робота. Гуртками „Української вишивки” та „Українського народного танцю” вона керувала сама. Учні цих гуртків займали перші місця у районних конкурсах. Учасники шахматного гуртка зайняли третє місце на обласній олімпіаді. Активно працював літературно-драматичний гурток. Був організований великий вчительський хор, який прославився за межами села. Макар О.П., Сапрука М.С., Гай Ю.П. – отримали почесне звання „Відмінник народної освіти”.

На той час у школі працювали такі вчителі: Макар Я.І., Федьків Р.М., Лавриненко (Тютюнник) Н.І., Тупичак М.П., Попович (Пайтра) Є.А., Му-хамєдова Т.Т., Хомина Ю.Г., Тарасікова О.А., Палас А.Й.,Тютюнник Г.І., Гірчак (Кіщук) С.Я., Зданевич Н.М., Братащук (Пайтра) Г.Г, Федьків О. М., Давидович (Хаба) С.І., Гай Ю.П. (на фото вгорі), Волошин Г.М., Куртяк М.М., Ковальська М.М., Баранов Ю., Рудик П.Н., Погар І.С, Хаба Б.М., Сапрука Б.О., Сапрука М.С., Хаба Г.Т., Макар М.П., Білевич В.Р., Автенюк Г.В., Ярошенко А.О., Іваненко В.П. Особливої пошани заслуговує вчитель математики Сапрука Марія Степанівна. Як пізніше згадував директор школи Ковтало В.В.: „Вона (тобто Марія Степанівна) була совістю Желдецької школи”.

Багато уваги приділялось суспільно-корисній праці. Учні школи допомагали працівникам місцевого колгоспу у збиранні врожаю. Були створені шкільні агітбригади, які проводили для колгоспників цікаві зустрічі, вистави, концерти.

Велику роль в освіті села відіграла вечірня школа сільської молоді, яка давала середню освіту. Утворена вона у 1950 році, а вже у 1952 році відбувався перший її випуск. В період з 1959 по 1964 роки 86 юнаків та дівчат без відриву від виробництва закінчили школу і отримали атестат „зрілості”. Пройшов деякий час і приміщення школи стало замалим для учнів, яких з кожним роком ставало все більше і більше. Про нову школу в Желдеці мріяли роками. І нарешті було прийняте довгоочікуване рішення про будівництво нового шкільного приміщення. У жовтні 1981 року голова агрогосподарства Демків Іван Михайлович розпочав будівництво школи за рахунок коштів господарства. Завдяки вчительському колективу, який зумів організувати все населення навколишніх сіл, шкільне будівництво стало дійсно всенародним. Були складені чіткі графіки роботи батьків на будівництві. Щодня приходило 10-20 чоловік. Родина Столярів з села Воля-Жовтанецька працювали цілком безкоштовно. Учні старшокласники допомагали розвантажувати цеглу. Квітники були закладені тоді, коли не було ще й даху. Школа будувалась 10 місяців.

На відкриття цієї величної споруди було запрошено багато гостей. Школа потопала в безмежному морі квітів. Це був день великої радості для учнів, їх батьків, всіх односельців, день великої впевненості у майбутньому.

Великі світлі класи, вестибюль, їдальня, спортивний зал, просторі коридори – все було створено для того, щоб школа стала рідною домівкою для всіх учнів та працівників. Скільки душевного тепла, зусиль, енергії віддала директор школи Макар О.П. для створення і зміцнення матеріально-технічної бази, для забезпечення належних умов праці вчителям, доброго мікроклімату в колективі! На роботу приходила першою, залишала школу останньою. На посаді директора вона пропрацювала до 1987 року.

З 1983 року Желдецька восьмирічна школа стає середньою.

У 1987-1988 роках школу очолював Войтів В.Й. Керівник вимогливий, в першу чергу, до себе і до підлеглих. Кожен працівник знав, які посадові обов’язки належить йому виконувати. Працювали належно і злагоджено.

Наступні роки (1988-1992) Желдецька середня школа працювала під вмілим керівництвом Ковтала Василя Володимировича. В школі була створена чітка кабінетна система. Відкриття кожного навчального кабінету сприймалося в шкільному колективі як свято. Всі кабінети обладнані технічними засобами: програвачами, фільмоскопами. Зібрано багато наочних посібників, карт, таблиць, методичного, довідкового і роздавального матеріалу. Розширилась мережа профільних шкільних гуртків, продовжує свою роботу учнівська художня самодіяльність.

В школі створено систему шкільного самоврядування. Творчо працюють шкільні методичні об’єднання, якими керує заступник директора з навчально-виховної роботи Пайтра Євгенія Андріївна. Творчий підхід до справи, ініціативність у своїй роботі притаманні і заступнику з виховної роботи Чепіль Марії Миколаївні.

Згадує голова Кам’янка-Бузької районної ради В. Ковтало: „Добрими споминами зринають роки праці в Желдецькій середній школі. Нелегким була газифікація шкільної котельні, яка до того працювала на вугіллі. Але молоді роки і співпраця з головою сільської ради Парамудом П. П., головою агроформування, знаючим керівником, вміли організатором, добрим господарем Богданом Михайловичем Куртяком давали стимул для подолання виробничих труднощів.

Цікавими були у школі дозвілля: вечори, зустрічі учнів і вчителів двох шкіл (Желдецької і Батятицької), вечори зустрічі з вояками військової частини, що в Батятичах, спортивні змагання між вчителями і учнями у спортивному залі. Силами школи було закладене тепличне господарство, де діти вирощували ранні овочі і поряд з тим проходили виробничу практику.

Творчий вчительський колектив вмів не тільки працювати, але й змістовно проводити вільний час (організовувались подорожі, екскурсії рідним краєм). Переповнюється серце гордістю за перших медалістів школи, зокрема, Віталія Андрухова першого золотого медаліста. Праця в школі с. Желдець – це найкращі часи в моєму житті.”

В цей час при Желдецькій середній школі діяв літературно-драматичний гурток. Його керівником була вчителька української мови та літератури Тютюнник Ганна Іванівна. Літературні і мовні гуртки в школах розширювали світогляд учнів, виховували патріотизм, любов до України.

З гуртківцями проводилися теоретичні і практичні заняття. Постійно відзначалися всі літературні дати. Кожного року святкувалися Шевченківські дні, широко відзначали ювілеї Лесі Українки, Івана Франка, І. П. Котляревського, Г. С. Сковороди, сучасних українських письменників. Брали участь в оглядах драматичних колективів.

Змінюється суспільство, змінюються діти та батьки, змінюється на краще наша школа. З кожним навчальним роком поліпшується матеріально-технічна база школи.

З 1991 року Україна стала незалежною державою. Почалися демократичні перетворення в економічному і політичному житті. З 1992 по 1994 рік школу очолював молодий, енергійний директор Перун Юрій Михайлович.

У 1994-1997 роках цю естафету перейняв вчитель історії нашої школи Сапрука Богдан Олексійович. За його плечима – великий життєвий досвід.

У 1997 році школу очолював Малиняк Ігор Миколайович.

В системі освіти – переміни. Була розроблена і вступила в дію Концепція відродження української національної школи та інші нові нормативні документи про освіту: Закон „Про загальну середню освіту”, Національна доктрина розвитку освіти (Указ Президента України від 17.04.2002 року), Концепція 12-річної загальноосвітньої школи (Постанова спільного засідання колегії МОН України та президії АПН України від 22.11.2001р.).

Ці документи лягли в основу перебудови і Желдецької середньої школи. Змінено назву школи у загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. У навчальний план введені нові предмети, зокрема: інформатика, основи здоров’я, основи безпеки життєдіяльності дітей, основи валеології, основи психології, основи філософії, християнська етика. Вводиться посада практичного психолога.

Наприкінці 1997 року чоловіча директорська естафета шкільного управління переходить жінці Ганні Гаврилівні Пайтрі.

Сьогодні у школі позитивно вирішуються проблемні питання: ремонтується приміщення самої школи (замінюються на нові вікна, двері; впорядковано площадку перед школою: викладено тротуарною плиткою), поповнюється матеріально-технічна база школи, активно працюють творчі студії, апробацію проходять інноваційні методи та форми роботи. Переобладнано на сучасний рівень комп’ютерний клас, кабінети математики, фізики, обслуговуючої праці, хімії. Знову запрацювала шкільна їдальня. Обладнано додаткові класи для навчання дітей.

Школа перейшла на нову систему оцінювання знань учнів – з п’ятибальної на дванадцятибальну. Така система оцінювання знань допомагає вчителям більш об’єктивно оцінювати знання і вміння учнів. З 2005-2006 навчального року в школі впроваджено дванадцятирічний термін навчання. Цей перехід аж ніяк не означає механічного приєднання ще одного навчального року. Цей захід передбачає збільшення часу на вивчення учнями навчальних предметів за власним вибором. введено новий предмет „Ділова активність”. Почався процес комп’ютеризації навчального процесу. Про комп’ютеризацію школи треба сказати окремо. Обладнано комп’ютерний клас згідно нових вимог, оновлено сучасними комп’ютерами. Немала заслуга в цьому вчителя інформатики Труша Руслана Євгеновича. Він проводить не тільки уроки основ інформатики на які учні ідуть із задоволенням, а й навчає комп’ютерної грамоти вчителів і учнів у позаурочний час.

Педагогічний колектив школи, у складі 32 осіб, творчо працює над вирішенням проблеми гуманізації освіти, яка спрямована на виховання у дітей творчих життєвих орієнтацій, уміння спілкуватися, сприймати духовні та естетичні цінності, вміло застосовувати набуті знання. На уроках використовуються нові форми роботи, які допомагають учителям залучати учнів до активної розумової праці. У своїй щоденній практиці використовують інтерактивні технології на інноваційні методи і прийоми роботи, які сприяють активізації розумової діяльності учнів, вихованню інтересу до знань, умінню самостійно здобувати знання з різних джерел: підручників, додаткової наукової літератури, Інтернету.

Національне відродження вимагає оновлення змісту позанавчальної роботи. В школі відроджена молодіжна організація „Пласт”, ініціатором якого була родина Маринюків із США. Під керівництвом заступника директора з виховної роботи Тимчишин Л.М. проводяться цікаві ранки та вечори на теми: „Не забудь помолитися Богу”, „Я візьму той рушник, простелю наче долю”, „Людина в світ приходить для любові”, „П’ять причин, чому я пишаюсь Україною”, „В сім’ї вольній, новій”, „Підсніжники Святому Миколаю”, „Великодній кошик”...

Діє учнівське самоврядування: учнівський парламент у складі 5 комітетів: навчальний, інформаційний, з питань туризму та спорту, правовий, дозвілля.

З метою духовного збагачення та формування пізнавальних навичок учнів організовуються екскурсії історичними місцями нашого краю, у міста Львів та Київ, гори Карпати.

Щоліта при школі працює літній оздоровчий табір. Змістовна виховна робота, цікаві ігри, екскурсії у поєднанні з калорійними і смачними обідами у шкільній їдальні – дають змогу оздоровити більшу половину учнів школи.

За період з 1983 по 2006 рік, відколи середня школа, випущено зі школи 644 учні. З них отримали золоті медалі – 9 випускників, срібні – 12. Серед випускників школи є військові, лікарі, депутати, керівники установ та організацій. Вчителями школи працюють її колишні учні: Сапрука О.Б., Федьків С.Р., Бородій О.М., Сапрука Н.А., Дида Г.М., Білецький І.Я., Пелех О.В., Пайтра Б.А. До речі: Сапрука О.Б. – вчитель історії, Мазурака (Федьків) С.Р. – вчитель української мови і літератури, Роговська (Бородій) О.М. – вчитель початкових класів, Пайтра Б.А. – психолог, Чех (Марущак) Г.П. – діловод школи, пітковський М. І. – сільський голова – це учні нинішнього директора Пайтри Г.Г. Школа гордиться своїми випускниками.

З кожним роком збільшується кількість випускників, які продовжують навчання у вищих навчальних закладах.

Директор школи Пайтра Ганна Гаврилівна тісно співпрацює з Фундацією Україна-США, завдячуючи Андрію та Любі Маринюкам та Івану Куню.

2002 рік для випускників Желдецької середньої школи Пайтри Богдани, Марко Лесі, Мазуркевич Галини, Сторожук Нелі – незвичайний. Вони одержали стипендію Родини Маринюків: панів Андрія, Люби і синів Яреми та Юрія, які проживають в США. Необхідною умовою для одержання стипендії ім. родини Маринюків є навчання у вищому навчальному закладі. У наступні 2003-2006 роки кількість стипендіатів збільшилась до 25 осіб.

Пан Андрій Маринюк родом із села Желдець. У передвоєнні роки доля закинула ще молодого юнака в Німеччину, а звідти у США. Поїхав, але не забув. Думками часто повертався на рідну землю. І така можливість настала: приїхав, вклонився рідній хата, могилам батьків на місцевому цвинтарі і… прийшов до рідної школи. Дуже цікавить його шкільне життя і навчання учнів, їх подальше здобування вищої освіти, то й вирішив заснувати свій фонд допомоги випускникам Желдецької середньої школи, за підтримки дружини пані Люби і синів Яреми і Юрія. Кожного приїзду у рідне село пани Маринюки є бажаними гостями у нашій школі.

Ще один наш земляк Іван Кунь переймається подальшим навчанням випускників Желдецької середньої школи, а саме жителів села Воля Жовтанецька, бо його батько Андрій Кунь уродженець цього села. Вже другий рік поспіль випускники школи: Кіт Ігор, Рокуш Галина, Забава Мирослава, Жінчин Богдан одержують іменну стипендію Родини Андрія та Івана Кунів. Щорічно допомагає матеріально і самій школі. У 2005 році пан Іван закупив крісла до актового залу школи. У 2006 році допоміг обладнати м’якими меблями учительську кімнату. Іван Кунь має намір і надалі допомагати школі і студентам із села Воля Жовтанецька.

Із січня 2005 року Желдецька середня школа перейменовується у Желдецький навчально-виховний комплекс „ЗОЗ І-ІІІ ст. – дошкільний заклад”. Під дитячий садочок виділено ціле крило на другому поверсі. Закуплено меблі, обладнано спальні кімнати, туалети, роздаточну, ігрові кімнати. Спочатку працює одна група дітей з короткотривалим перебуванням. Зараз працює дві групи. Вихователі дитячого садочка: Макар (Сайко) Н.В., Думич (Стронціцька) М.М. Вони також є випускниками нашої школи.

Цікаво і змістовно проводять час у садочку його вихованці. Вихователі вміють організувати і зацікавити дітей. Проводять із ними розважальні і виховні заходи.

                                                                      Взято із книги про с. Желдець "Моє село Желдець" (історія села від давнини і до сьогодення присвячується 555-річчю від дня заснування
Упорядник директор школи Ганна Гаврилівна Пайтра
Ліга-Прес 2011

Час не стоїть на місці...

З 18 квітня 2011 року на базі Желдецького НВК "ЗОЗ І-ІІІ ступенів" відкрито логопедичний пункт для надання корекційної допомоги дітям дошкільногьта шкільного віку. Логопедом призначено Струс Галину Ярославівну. За Желдецьким логопедичним пунктом закріплються такі заклади: Желдецький НВК, ЗОШ І-ІІІ ст. с. Батятичі,  ЗОШ І-ІІ ст. с. Зубів Міст, ЗОШ І ст. с. Тадані.

Ряд важливих подій в історії освіти Желдецького старостинського округу відбулося у 2021 році.

1 березня 2021 року Желдецький навчально-виховний комплекс "І-ІІІ ступенів - дошкільний підрозділ" перейменовується у Желдецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів.

Після 24 років управління закладом, а саме 30 червня 2021 року, складає свої повноваження Ганна Гаврилівна Пайтра.

Естафету управління Желдецьким ЗЗСО "І-ІІІ ступенів" переймає з 1 липня 2021 року Руслан Євгенович Труш.

З липня було розпочато будівництво на території закладу спортивного майданчика із штучним трав’яним покриття. Кошти на його облаштування виділили спільно з обласного бюджету (700 тис грн) та бюджету громади (1 890, тис грн).  Окрім облаштування поля для міні-футболу 22 на 42 м, проєкт включав встановлення огорожі, вуличного освітлення та благоустрій території. Слід зауважити, що деякі роботи, зокрема щодо благоустрою території, працівники закладу виконували самотужки. І після неповних двох місяців будівельних робіт, 28 серпня 2021 року у День Села Сокіл, відбулося урочисте відкриття цієї спортивної споруди.

"Відкриття майданчика сьогодні – це яскравий приклад плідної співпраці обласної влади та місцевої громади. Дякуємо усім, хто долучився до реалізації цього проєкту!", - зазначив Роман Хім'як, начальник управління молоді і спорту Львівської ОДА.